Платні школи, приватні дитячі садки, або для кого ця країна

В країні будівельний бум – на кожному квадратному метрі зводять висотки. Причому апетити забудовників зростають під час продажів – кількість поверхів несподівано збільшується. Тобто якщо є попит – буде і пропозиція. Житло купують переважно молоді сім’ї. У відділах продажу їм справно вішають локшину на вуха – ось тут буде школа – державна, а ось тут – ми збудуємо садочок. Вже проект погоджено, і фундамент закладено! Але ж яким розчаруванням потім обертаються ці обіцянки, коли за кілька років від заселення на місці, де давно мала б бути зведена школа чи садок – зростає черговий будинок на продаж. Найоптимістичніший фінал у цих історіях як правило такий: школу чи садок все ж таки будують, але роблять приватними й платними. Часто ціна варіюється від 5 до 10 тисяч гривень в місяць. Далеко не кожна родина може собі це дозволити. Далеко, не кожна. Найгостріше ця проблема відчувається у Києві та містах-супутниках. Населення там збільшується в геометричній прогресії. ЖК вже нараховуються сотнями. А от шкіл, садків та поліклінік більше не стає. "Майже кияни" змушені влаштовувати дітей до й без того переповнених столичних шкіл та садків, випрошуючи поблажливості у тамтешніх керівників. Часто така поступка коштує цілком реальних грошей. Звідси і причина корупції – від безвиході. Батьки готові на все – і на хабарі, і на благодійні внески, бо інакше вирішити проблему не вдасться. Держава сама провокує їх на цей крок. Щороку кількість дітей зростає – це позитивна динаміка для країни. Але умови для виховання погіршуються. І як тут не згадати радянські стандарти забудови, коли на квартал висоток зводили кілька шкіл та садків. Чому цього немає сьогодні? Адже наші діти ходять в ті самі школи і садки, в які ходили й ми. Бо інших – просто не звели. До речі. Про забудовників. Їм невигідно будувати школи та садки та безкоштовно віддавати їх до комунальної власності міста. Кожен квадратний метр має приносити прибуток. За новими правилами, забудовників не зобов'язують віддавати місту пайову частину квартирами та зводити інфраструктурні об'єкти. В обмін на дозволи будувати на конкретній ділянці, вони вносять свою лепту грошима до міського бюджету. Ну, а звідти – вже й має фінансуватися будівництво садочків, шкіл, лікарень та амбулаторій. Це вже – відповідальність органів самоврядування. Ми вирішили скористатися службовим становищем. Просто дізнатися цифри. Відправили до Київської мерії журналістський запит з одним-єдиним питанням: скільки шкіл та садків було збудовано у столиці за останні 5 років за кошти міського бюджету, в який, як ми вже зазначили, забудовники вносять паї на розвиток інфраструктури власними грошима? Відповіді чекали довго, але дочекались. В Печерському, Оболонському та Голосіївському районах – для дітей не заклали й жодної цеглини. У Солом'янському – звели 2 садки та цього річ відкрили школу мрії "Ерудит". Помпезно відкривав її сам мер Кличко. В Дарницькому районі – теж покращення: 1 школа та 2 садки, ще 2 дошкільних заклади звели забудовники – і це щеджек-пот, насправді по всьому Києву. Дніпровський район прозвітував про садочок, збудований на кошти інвестора та 4 приватних дошкільних заклади. Але ж ми питали про державне. Ну, і лишився ще один район – Деснянський, відомий більшості як спальний район "Троєщина". Звідти відповіді ми не отримали. Проте днями дізналися доволі цікавий факт про розбудову шкільної інфраструктури в тій місцевості – виявляється, там ще в 2004 році давно була київською владою відведена ділянка під будівництво школи. Та замість навчального закладу почалося будівництво чергової висотки. Чергового самобуду зі славнозвісної будівельної піраміди "УКОгруп" Войцеховського. Зараз слідчі розслідують справу – ділянка, мовляв, була захоплена самовільно. Але ж стривайте! Де були чиновники, де районне та міське управління освіти, ДАБІ – ніхто не помічав, що замість школи почав зростати будинок? Минуло 13 років. Помітили лише зараз! Тут – очевидна халатність чиновників, явно із корупційною складовою. Чужих дітей не буває – як пояснити це чиновникам? Як змусити не красти із бюджету, а чесно розподіляти кошти та розвивати інфраструктуру для потреб населення. Чому на висотки гроші є, а на соціальну інфраструктуру – ні? Можливо, краще брати натурою і таки законодавчо зобов'язати будівельні компанії зводити садочки, школи та лікарні з умовою передавати їх на баланс міста. Бо, не виключаю, люди знову можуть повстати. Як повстали "бляхарі" проти несправедливого митного законодавства.Так і батьки, яким вже сьогодні нема куди прилаштовувати власних дітей. Країну треба змінювати й, гадаю, таки варто час від часу пропонувати чиновникам та законотворцям раціональні ідеї.
+Відео